Що таке «Податок на Google»?
Що спільного між відомими для багатьох українців компаніями, як, наприклад, Instagram, Netflix, Facebook, Spotify, YouTube, Microsoft та сплатою ПДВ в Україні? — віднедавна багато чого.
«Податок на Google» — це неофіційна назва податку на додану вартість, запровадженого Законом України 03.06.2021 р. №1525-IX для осіб-нерезидентів, тобто, іноземних компаній, які не мають постійного представництва в України та постачають електроні послуги на митній території України за правилом B2C — фізичним особам, у тому числі ФОП.
Метою Закону є збільшення доходів Державного бюджету від податку на додану вартість шляхом залучення нових суб’єктів-платників, а також зрівняння умов для ведення бізнесу на території України як резидентами, так і нерезидентами.
Хто є платником «податку на Google»?
Як вже зазначалось вище, дія Закону поширюється на іноземні компанії, які постачають електронні послуги, згідно із законодавчого визначення ними є: —
«…послуги, які постачаються через мережу Інтернет, автоматизовано, за допомогою інформаційних технологій та переважно без втручання людини, у тому числі шляхом встановлення спеціального застосунку або додатка на смартфонах, планшетах, телевізійних приймачах чи інших цифрових пристроях.».
Такими електронними послугами є:
- постачання електронних примірників з доступом до зображень, текстів та інформації, – це може бути підписка на електронні газети, журнали, книги, надання доступу та/або завантаження фотографій, графічних зображень, відеоматеріалів (наприклад, Vogue, The New York Times);
- надання доступу до баз даних, у тому числі користування пошуковими системами та службами каталогів у мережі Інтернет (це стосується пошукових запитів у Google);
- постачання електронних примірників та/або надання доступу до аудіовізуальних творів, відео- та аудіотворів на замовлення, ігор, включаючи постачання послуг з участі в таких іграх, постачання послуг з доступу до телевізійних програм (каналів) чи їх пакетів, крім доступу до телевізійних програм одночасно з їх транслюванням через телевізійну мережу;
- надання доступу до інформаційних, комерційних, розважальних електронних ресурсів та інших подібних ресурсів, зокрема, але не виключно (Tik Tok, You Tube, Instagram, Facebook);
- постачання послуг з дистанційного навчання в мережі Інтернет, проведення та надання якого не потребує участі людини, у тому числі шляхом надання доступу до віртуальних класів, освітніх ресурсів, у яких учні виконують завдання онлайн, а оцінки виставляються автоматично, без участі людини (або з мінімальною її участю) – (наприклад, Coursera або Duolingo);
- надання хмарної послуги в частині надання обчислювальних ресурсів, ресурсів зберігання або систем електронних комунікацій за допомогою технологій хмарних обчислень (Google drive, Dropbox);
- постачання програмного забезпечення та оновлень до нього, а також дистанційне обслуговування програмного забезпечення та електронного обладнання (наприклад, Microsoft, Adobe, BAS);
- надання рекламних послуг у мережі Інтернет, мобільних додатках та на інших електронних ресурсах, надання рекламного простору, у тому числі шляхом розміщення банерних рекламних повідомлень на вебсайтах, вебсторінках чи вебпорталах (Instagram, Facebook, Google Ads).
НЕ є електронними послугами :
- постачання товарів, послуг, замовлення (бронювання) яких здійснюється через мережу Інтернет, за допомогою мобільних додатків та інших електронних ресурсів, а фактичне постачання здійснюється без використання мережі Інтернет (наприклад, послуги з винаймання автомобілів, послуги закладів харчування з постачання продукції, послуги пасажирського транспорту та ін.);
- постачання товарів та/або інших послуг, відмінних від електронних послуг, у складі яких є електронні послуги, у разі якщо вартість електронних послуг включена до загальної вартості таких товарів/послуг;
- послуги з дистанційного навчання в мережі Інтернет, якщо вона виступає виключно як засіб комунікації між викладачем і слухачем;
- постачання примірників творів у галузі науки, літератури і мистецтва на матеріальних носіях;
- надання консультаційних послуг електронною поштою;
- надання послуг з доступу до мережі Інтернет.
Як ідентифікувати отримувача електронних послуг?
Для того, щоб нерезидент сплачував ПДВ відповідно до законодавства України — місце надання послуг повинно знаходитись на митній території України. З метою встановлення цієї інформації, треба орієнтуватися на фактичне місцезнаходження фізичної особи — отримувача послуг, враховуючи такі відомості:
- місцезнаходження провайдера
- мобільний код країни SIM-карти
- IP-адреса
- платіжна адреса
- банківські реквізити.
Процедура та особливості сплати податку особою-нерезидентом
Закон встановлює наступні вимоги для платників податку:
- Більше 1.000.000 гривень — загальна сума від здійснення операцій в Україні
Особа-нерезидент зобов’язана подати заяву про реєстрацію як платника податку, якщо за результатами попереднього календарного року загальна сума від здійснення нею операцій з постачання фізичним особам електронних послуг в Україні, сукупно перевищує суму, еквівалентну 1000000 гривень, яка обчислюється за офіційним курсом валюти України до іноземної валюти, встановленим Національним банком України.
- Спрощена податкова декларація
Для постачальників-нерезидентів, зареєстрованих як платників податків, встановлена спрощена процедура реєстрації платника ПДВ. Така декларація може подаватися віддалено, через Електронний кабінет платника.
- Електронна ідентифікація особи-нерезидента
Вперше здійснюється під час реєстрації такої особи-нерезидента як платника податку на додану вартість в електронному вигляді через електронний кабінет особи-нерезидента, яка надає електронні послуги, на офіційному вебпорталі ДПС (https://tax.gov.ua/baneryi/nerezidentam-postachalnikam-elektronnih-poslug), у тому числі через Єдиний державний вебпортал електронних послуг «Портал Дія». Так само, через вищезгадані ресурси буде здійснюватиметься комунікація між податковою і платником.
- Ставка і сума податку
Податок становить 20 % бази оподаткування та додається до вартості електронних послуг, крім операцій, звільнених від оподаткування податком на додану вартість.
База оподаткування і сума податку визначаються в іноземній валюті на вибір особи-нерезидента: у євро або доларі США.
- Мова документообігу
Звітність у вигляді форм та бланків затверджується двома мовами: державною та англійською. Також, платникам податку будуть доступні офіційні англомовні переклади порядків заповнення документів.
На сьогоднішній день, цілей прийняття Закону вдалося досягти. Перейнявши практику європейських країн, «Податок на Google» запустив позитивні процеси у поповненні Державного бюджету України. Але, безумовно, його запровадження призведе до збільшення податкового навантаження на бізнес та інших користувачів електронних послуг через подорожчання сервісів для кінцевих споживачів
Автор: Юлія Клименко